ЧИТАЮЧИ Н.І. ЗУЦЯ…
( Окремі розповіді за мотивами книги поручика Н.І. Зуця ««Описание
города Староконстантинова
от начала основания до наших дней»)
Укладач: Цісарук Надія
Володимирівна, вчитель історії
Старокостянтинівської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
№6
Рецензент:
Т.В. Сусугурова С.І., працівник районного історико-краєзнавчого
музею міста
Старокостянтинова
Рекомендовано: МО вчителів
гуманітарного циклу (протокол №3 від
08.01.2013)
Посібник містить розповіді про окремих осіб та місто кінця ХІХ століття.
Він може бути рекомендований вчителям історії під час вивчення теми «Наш
край другої половини ХІХ століття», керівникам історико-краєзнавчих гуртків та
всіх тих, кому цікава історія нашого міста.
ПЕРЕДМОВА
«Описание города Староконстантинова от начала
основания до наших дней (1561-1884)». Составил 45–го пехотного Азовского Его
Императорского Высочества Великого Князя Бориса Владимировича Полка поручик Н.И
Зуц» - так називається книга, складена цим автором. Вона ввібрала в себе опис
минулого нашого міста і до початку 80-х років ХІХ століття. Особливо, як на мене, цікавим є опис окремих
особистостей міста. Таких, як його власниця першої половини ХІХ століття
Ржевуцька Констанція та її син Вацлав; опис міста автором період кінця ХІХ
століття тому, що він описав те, що побачив, вивчив і відчув.
Я вирішила в цьому посібнику подати окремі
описи міста автором. Читаючи Зуця, ніби поринаєш в атмосферу міста тієї пори,
не дуже охайного, впорядкованого, зі своїми проблемами та невеличкими радощами.
Дякуючи Зуцю, ми отримали ще одну важливу сторінку з історії нашого міста.
Про графиню Констанцію Ржевуцьку (дуже
освічену і розумну, проте марнотратну). Жінку, яка через свою довірливість
постраждала.
Оповідка 1
У 1800 році Ізабелла Любомирська віддала
маєтки Костянтинівські своїй дочці графині Констанції Ржевуцькій. Розумна,
освічена стац-дама імператриці Австрійської була дружиною Гетьмана Северина Ржевуцького. Вона була
красунею.
У 1802 році подружжя Ржевуцьких вступило у
володіння Старокостянтиновом і
навколишніми селами. Крім того, графиня мала маєтності у Волинській,
Подільській губерніях та Австрійській Галичині. Отож подружжя не було бідним.
Графиня містечко Саврань зробила
чарівним «Версалем» влаштовувала багаті прийоми. У неї збирались відомі і
багаті особистості того часу. Світське життя у Саврані вирувало. Значну частину
року пані Ржевуцька проживала в Парижі. Таке розкішне життя незабаром вилилося
у величезну суму боргу (2 млн. 398 тис. карбованців). Нещасна графиня, з метою
покращення свого матеріального становища у 1822 році, звернулася з проханням до
російського Імператора Олександра І створити комісію для впорядкування
матеріальних статків графині. Олександр І пішов назустріч проханню графині і «Височайшим
Указом данным правительствующему сенату» 18 червня 1822 року була створена комісія в місті
Старокостянтинові з метою впорядкування боргів графині і задоволення її
кредиторів. Ця комісія дуже «плідно» попрацювала і так
«відмінно»
провела справу графині, що більше 1млн. карбованців з її доходів пішло на утримання комісії , а
деякі її члени придбали собі маєтки. Отже, кредитори Ржевуцької так і не дочекалися
заборгованих кредитів, а сама Ржевуцька в 40-х роках померла майже в злиднях у
Кам’янці-Подільському. Мораль проста: і тоді так було, як тепер.
Знову про графиню Ржевуцьку та
двох російських імператорів
Оповідка 2
У 1818 році графиня Констанція Ржевуцька
робила великі приготування в селі Григорівка та Старокостянтинові для урочистої
зустрічі імператора Олександра І. На цю честь в Григорівці був побудований
літній будинок, в якому знаходилася велика зала , оздобленням якої займався граф
Ярослав Потоцький – зять Ржевуцької. Там були побудовані різні павільйони, літній
театр.
Олександр І прибув у Старокостянтинів зі
своєю свитою 20 квітня 1818 року. Тут, біля Старокостянтинова розташовувалися
військові частини російської армії. Імператор прибув сюди на військові маневри,
а графиня Ржевуцька мала честь прийняти у себе царя. Коли цар перебував на
шляху до Старокостянтинова у його брата Великого Князя Миколи Павловича
народився син – Олександр, майбутній цар-реформатор Олександр ІІ. Ця звістка
про народження високого племінника дійшла до
Олександра І 22 квітня 1818 року. Ця радісна подія була відсвяткована в
Старокостянтинові та Григорівці, графиня «не скупилась на рассходы» для прийняття вінценосного гостя.
Блискучі обіди бали, спектаклі прогулянки
вражали своєю розкішшю і вишуканістю. Очевидці розповідали, що шлях імператора
і його свити був застелений червоним сукном від Старокостянтинівської
Успенської церкви до Григорівки. В честь народження високого племінника вояки
на Старокостянтинівських полях щоденно отримували від графині її коштом м’ясо,
горілку і мед. Мораль така: червоні доріжки полюбляли зіркові гості, як тоді,
так і тепер. Мораль друга: «Высочайший прием» поставив велику крапку в розоренні
графині.
Про графа Ржевуцького, сина Констанції Ржевуцької, який вів життя цікаве і
вважав себе не графом, а отаманом козаків.
Оповідка 3
У графині був син – Вацлав Ржевуцький, як
і його матуся, був гарним, статним, освіченим, проте, як і його мама, любив
жити на широку ногу. Його захопленням були східні мови, писав вірші, музику.
Найбільш відомий його музичний твір-реквієм
«На смерть графа Фаддея Чацького». Молодий граф спочатку жив у Парижі
потім подорожував по Аравії, йому подобався Схід. Почав одягатися
по-мусульманськи, носив білий бурнус та білу чалму, курив кальян, сидячи
по-східному на низькому дивані. Повернувшись з Аравії, жив у помісті матері
містечку Саврань. Пізніше переселився в село Кузьмин під Старокостянтиновим.
Тут він збудував камінні конюшні і завів велике стадо арабських скакунів (76
коней), вони йому обійшлися у 2 млн. польських злотих. Оточив себе козаками,
високими, дужими, одягненими в широкі сині шаровари, свити та високі шапки з
червоними сукняними верхами, а за вухом – оселедець. Разом з козаками граф вів
розкішне, веселе життя, проводив кінні перегони від Саврані до Кузьмина і
навпаки. Біля нього постійно знаходився його побратим – Сава Жеребка, який був
дуже схожий на Северина Наливайка, а розмовляв Жеребко і писав тільки по-українськи.
У 60-х роках ХІХ століття Вацлав
Ржевуцький брав участь у ІІ польському повстанні за незалежність Польщі і далі
сліди його загубилися… Ще оповідають, що граф не любив, коли його звали графом,
а називав себе отаманом козаків Ревухою. Мораль проста: ти можеш бути
польсько-російським графом, а Україну поважай.
Н.І. Зуць про екологію міста ХІХ
століття
Здавалося б, помірний клімат міста повинен
бути хорошим, але якщо взяти до уваги гігієнічні та санітарні умови, то хорошим
клімат не був. У місті порушуються всі санітарні норми, воно розташоване на
двох річках, а задвірки будинків, городи наближені до берегів річок і звідти
звалюється в річки. Якість води та атмосфери – погана. В центрі міста переважно
проживають євреї. Їхні будинки дуже тісно побудовані один біля одного без
плотів, хлівів; а худоба, корови та кози, проживають на вулицях. І, як пише
далі Зуц, «вывозка
навоза – городу совсем не известна». Майже в центрі міста розміщена бійня –
тому всі залишки нечистот відправляються в річку. Кладовища, а їх у місті
шість, теж знаходяться майже в центрі міста, що також не сприяє його гігієні.
Як
тільки йдуть дощі, місто потопає в багнюці, а після підсихання в пилюці. І далі
автор робить висновок: «совокупность всех выше названых условий делает санитарное и гигиеническое
состояние крайне неблагоприятным по отношению здоровья жителей города».
Про заняття жителів міста: промисли, торгівлю і ціни на деякі товари.
Оповідка 5
З промислових закладів у місті є:
- овечий завод (3 робітники);
- тютюнова фабрика (5 робітників);
- поташний завод (3 робітники);
- пивоварний завод (3 робітники);
- каретна майстерня (5 робітників);
- дві бані (6 робітників);
- фотографія ( 1 робітник);
- п’ять млинів.
У місті такі магазини: бакалійний, хутряний, меблевий, модний,
галантерейний, продуктові, крім того 13 трактирів і 3 пивні.
Ярмарки бувають в місті 8 разів на рік. Найголовніші 15 серпня, 20
травня, 30 листопада. На ярмарки привозять прості сукна, різні сільські
продукти, худобу. Базари у місті бувають три рази на тиждень: в неділю,
вівторок і п’ятницю. Євреї ведуть гуртову торгівлю з Варшавою.
Хліборобством займаються виключно селяни з передмість, але особливих
вигод селяни не мають, тому що місцеві євреї скуповують і у них все за безцінь,
а на базарі і своїх магазинах продають значно дорожче.
Ще у місті є контора нотаріуса і велика купа «страховых обществ»серед них такі:
-
«Русское страховое общество»;
-
«Варшавское страховое общество»;
-
«Российское страховое общество»;
-
«Московское страховое общество».
А ще у місті є:
- 20 хлібопекарень;
- 2 кондитерські;
- 1 готель;
- 3 перукарні;
- 25 взуттєвих майстерень;
- 36 швейних майстерень.
У місті працюють:
- 16 м’ясників;
- 34 – пічника;
- 38 столярів;
- 11 медиків;
- 11 ковалів;
- 4 фарбувальники;
- 4 модистки;
- 4 годинникові майстри;
- 2 коновали;
- 9 димарників;
- 13 поварів;
- 11 візників та 1 художник.
Далі автор вказує на ціни з окремих продуктів: «Хлеб ржаной- 3, 4 коп, хлеб пшеничный
– 6 коп, 1 фунт мяса – 3 руб, 1 пуд
масла – 13 руб.».
Дещо про навчання учнів і їх взаємостосунки у
викладі Н.І. Зуця.
Оповідка 6
Міське повітове двокласне училище
знаходиться у двох окремих дерев’яних будинках. Розміщення їх не дуже зручне
для учнів, вони розташовані на околиці міста, і тому більшості учнів добиратися
до них досить далеко, особливо у негоду.
Училище належить Міністерству народної освіти і має переваги, оскільки в ньому можуть навчатися учні обох статей. За
порядком в училищі наглядає класна дама, і вона за окрему платню (100 рублів на
рік) вчить дівчат рукоділлю. Приміщення, в яких навчаються учні, - досить незручні, холодні, тісні, вікна
розташовані високо. Всього в училищі навчається – 204 учні – 129 хлопчиків (з
них православні – 60, католиків – 33, іудеїв – 34, мусульман – 2), дівчат 75 (з
них православних – 27, католичок – 5, іудеїв -42, мусульманок – 1). У
взаємостосунках між учнями спостерігається «Племенная вражда к евреям не имеющая,
впрочем серьезного характера». Проте, така неприязнь між учнями має місце лише в
початкових класах, а вже в старших класах – зникає. Як зазначає автор, училище
дає високий рівень знань. Після його закінчення учні успішно здають екзамени і
поступають хлопці – в Житомирське реальне училище, а дівчата - в Житомирську жіночу гімназію.
У місті відкрито однокласне єврейське
училище, яке утримується коштом купця-єврея Енгитейна. У ньому навчається 72
єврейських хлопчики віком від 6 до 10 років. Крім того, зазначає Зуць, в місті
діють ще 30 єврейських шкіл, так званих
«хедерів». Навчання в них здійснюється виключно на івриті, і вивчають
тут лише один предмет «талмуд». Автор негативно ставиться до цих шкіл тому, що
в них примушують єврейських хлопчиків запам’ятовувати напам’ять тексти талмуда.
Про лікарню, тюрму, будинок
нужденних.
Оповідка 7
Міська лікарня знаходиться на Новому місті
в будинку, який належить єврейській общині. Приміщення розраховане на 20
хворих. Будинок досить просторий, біля лікарні невеликий садочок. Щорічно
лікарня може приймати 250 хворих, тут переважно лікують хворих на інфекційні
хвороби, такі як холеру, віспу, тиф. Таких хворих привозять у лікарню за
розпорядженням поліції. Персонал лікарні складають: 1 фельдшер, 1 – кухар, 1-
служитель, 1- служниця, 1 – праля.
Міська тюрма розміщуться в центрі міста в
будинку ратуші. Тюрма розрахована на 50 чоловік, проте там знаходиться значно
більше – понад 150. Головні злочини арештантів – крадіжки, грабежі, махінації,
конокрадство.
Автор зазначає про піклування окремих
релігійних громад нужденними і пристарілими . При єврейській синагозі
знаходиться єврейська лікарня, яка утримується коштом багатих євреїв-купців
Ібрагімом Епіштеймом та Авраамом Красносільським - ця лікарня, крім лікування
євреїв, надає притулок нужденним та самотнім одноплемінникам і утримуються ці
люди в належних умовах. Для християнського населення міста нужденним і пристарілим притулок створено при
римо-католицькій церкві. Пожертви на притулок вносить поміщик Чечіль. На час
написання книги в притулку знаходилося – 18 жінок віком від 71 до 93 років.
Про культурно-розважальні заклади міста та церкви
Оповідка 8
Зуць вказує на такі громадсько-розважальні
заклади:
- Воєнне
зібрання;
- міський
громадський клуб;
- бібліотека;
- міський сад;
- готель;
- приміщення для
театру.
Військове зібрання знаходиться на Меджибізькій
вулиці в гарному будинку, який належить купцю Красносільському. У приміщенні сім
досить великих кімнат, а окремо від них квадратна зала з хорами для музики.
Щонеділі в будинку проходять танцювальні, а в четвер сімейні вечори, згідно
правил, на цих зібраннях можуть бути присутні лише розквартировані тут
військові офіцери. Представники інших станів мають право брати участь у
зібраннях в разі сплати ними членських внесків, або бути запрошеними офіцерами.
Під час танцювальних вечорів плата за вхід становить 1 карбованець. При
Воєнному зібранні діє читальня, тут можна прочитати газети, журнали,
поспілкуватися та пограти в більярд.
Міський Громадський Клуб розташовується на Замковій вулиці. Приміщення
його дещо скромніше, ніж попереднє, члени клубу щорічно вносять по 10
карбованців. У цьому клубі також можна потанцювати, прочитати газети та
журнали. При клубі є кухня і буфет, за помірну плату пригощають. На Замковій
вулиці є гарний садочок, він ще досить юний і невеликий, проте гарний і
впорядкований. Городяни збираються тут, коли грає військовий оркестр.
У місті шість бібліотек. Одна з них
належить Воєнному зібранню. Вона досить велика і заново відкрита в 1881 році,
бо попередня згоріла в 1879 році. Тут знаходиться 800 примірників різноманітних
видань, проте переважають художні твори
російських письменників, починаючи від Жуковського. Тут можна відшукати
історичні твори і книги на військову тематику. Ще одна бібліотека належить
Ахтирському драгунському полку, налічує 500 примірників літератури. Третє
бібліотека належить міському клубові, четверта –помісному училищі, п’ята – єврейському
однокласному училищі; шоста бібліотека належить Римо-католицькому монастирю і
вона в місті найбільша, налічує 8 тис. примірників на латинській, грецькій,
французькій, німецькій, польській мовах. Книги переважно історичного та
богословського змісту. Зуць вказує на бібліографічну рідкість в цій бібліотеці
«Старий Завіт», який надрукований в Нюрнберзі ще у 1441 році.
Автор згадує про аматорську театральну
трупу, яка діяла в місті до весни 1882 року, проте, в ту пору згоріли
декорації, костюми, і трупа розпалася.
У будинку Воєнного Зібрання бувають
концерти мандрівних артистів. Крім того, місто нерідко відвідують фокусники,
циркачі і тоді на декілька днів у місті панує атмосфера свята.
Зуць називає і детально описує церкви
різних релігійних конфесій та їх майновий стан. Він, зокрема, називає такі
діючі на той час храми: Свято-Троїцька або Замкова церква, церква Різдва
Пресвятої Богородиці, Хресто-Воздвиженський собор, Римо-католицький монастир,
Велика синагога, Мала синагога.
Про зустріч автора книги з
Головою Міської Управи із питання проблем і розвитку міста.
Оповідка 9
Зуць не тільки описав місто та його
мешканців, але й, мабуть, проникся таким його жалюгідним становищем, що
зустрівся з тогочасним Головою Міського Управління. Він заявив, для того, щоб
місто мало задовільний стан, необхідно хоча б 4 роки, але при умові, що на його
благоустрій державна казна виділить 150-170 тис карбованців. Голова поскаржився
автору книги на скупість єврейської общини міста, яка найбагатша, проте не хоче
поділитися статками на потреби міста. Крім нестачі коштів, однією з причин поганого стану міста, є його
хаотична забудова і відсутність єдиного плану забудови міста. І далі автор
називає головні біди міста: відсутність вимощених вулиць, освітлення,
каналізації, перетворює місто на суцільне звалище. Так, автор робить висновки:
«Насколько
Старокостантинов славен своим историческим прошедшим, настолько же в настоящее
время он скромен и почти незаметен. Выдающихся общественных сеятелей в нем не
оказывается, владельцы же его никогда не проживавшие в городе , разумеется не
принимали никакого участия в судьбах его, город для них источник доходов;
следовательно заботливость о его нуждах и благосостоянии могли б сами жители
если бы они в этом были бы в заинтересованы»
Немає коментарів:
Дописати коментар